Колишній гравець Ворскли поспілкувався з нашим кореспондентом.

– Олександре, ви нова зірка полтавського футболу. Які враження від клубів Ворскла та СК Полтава, чи можливо їх чимось порівняти ?

– Абсолютно не вважаю себе якоюсь зіркою, немає приводу для цього, попереду ще багато старанної роботи для того, щоб досягти високих результатів. Ворскла – це клуб, який виховував мене з дитинства, дуже вдячний цій команді, яка дала мені поштовх у великий футбол. СК Полтава – команда, до якої я приєднався взимку, дуже вдячний всьому керівництву, тренерському штабу та президенту цієї команди, що повірили в мене і дали можливість грати за цей клуб.

– В кращі часи ви примудрилися зіграти 24 матчі за юнацький склад U19 Ворскли, і відзначитись забитим голом! Кому ви присвятили той гол?

– Гол присвятив своїй родині, яка дивилася цей матч у Ютубі та вболівала за мене.

– Ви намагались покращити свої досягнення і вже в складі U21 теж дали про себе знати, забивши один гол, (здається зі штрафного). 

– Гол забив після подачі кутового, спочатку пробив головою і після того, як воротар відбив, добив ногою. Гол також присвятив своїм рідним.

– Невеличка пауза і перехід з рівня Прем’єр-Ліги до Першої ліги, як враження? 

– Ну, в Прем’єр-Лізі мені не вдалося зіграти, я думаю, все ще попереду. А що стосується Першої ліги, мені здається, що тут грати найскладніше, є багато досвідчених футболістів, які пограли на великому рівні, більше боротьби і потрібно швидше приймати рішення, потихеньку звикаю до цього темпу.

– Як сприймаєте той факт, що у вас ще все попереду, і насамперед все залежить від самого себе?

– Звичайно, дуже хотілося б далі розвиватися як футболісту, працюю над цим щодня, щоб стати сильнішим, сподіваюся, надалі все буде добре.

– Мрія футболіста – чого би хотілося вам для щастя?

– Я думаю, у нас у всіх зараз одна єдина мрія – щоб закінчилася війна, і всі ми повернулися до нормального життя, це зараз найголовніше.

– Ви Полтаві віддали не один рік, скажіть, чи залишились у вас друзі в клубі Ворскла? 

– Так, звичайно, з багатьма хлопцями спілкуюся, телефонуємо, з цим проблем немає.

– Це було ваше рішення піти з клубу Ворскла, чи хтось сприяв цьому?

– У мене закінчився контракт, і клуб сказав, що більше не потребує мене.

– Чого саме вам не вистачило для вашого розвитку в клубі Ворскла? 

– Не можу відповісти на це питання, віддавав усі сили на тренуваннях та іграх, щоб прогресувати, мабуть, тренера першої команди щось не влаштовувало.

– Якщо раптом вас впіймають на вулиці прихильники, яка ваша реакція?

– Пару разів підходили, просили сфотографуватися, я не відмовив, завжди радий цьому.

– Як це було помітно неозброєним оком, ваші батьки часто відвідували матчі молодіжного складу, це спонукало вас викладатись на повну? 

– Звичайно, коли мої сім’я приходила на ігри, бажання грати та вигравати росло в десятки разів.

– Олег Красноперов – тренер, друг, чи навіть більше?

– Олег Володимирович був нашим тренером у ю-19. Дуже хороша людина, допомагала як і на полі, так і в побуті.

– Цілі у футболі, чого саме ви хочете досягнути?

– Хочеться грати на високому рівні, звичайно ж, десь у Європі у топ-клубі, я думаю, це мрія чи не всіх футболістів.

– Є бажання пограти, бодай потрапити в заявку до національної команди? 

– Ще одна мрія з самого дитинства, але я думаю, якщо виявляти себе в кожному матчі, хоч якісь шанси будуть.

– Найголовніша мотивація для вас?

– Батьки, мої батьки виховали мене, віддавали для мене все, тому хочу зробити їх найщасливішими, щоб вони ніколи нічого не потребували.

– Наостанок,  є така рубрика, на «Радіо Рокс» – Бойовий привіт для наших захисників, передайте ваші теплі слова, і щирі побажання.

– Дуже вдячний нашим воїнам за все, що вони роблять для нас! Вони дають нам можливість займатися улюбленою справою, вчитися та розвиватися. Вся Україна знає, що вони найкращі і якнайшвидше виженуть усіх орків з нашої землі! СЛАВА УКРАЇНІ! СЛАВА ЗСУ!

Спілкувався Олександр Смолєв,